Збірна Туреччини стала головним розчаруванням турніру у Північній Америці. І цей факт залишиться незмінним, як би не завершився чемпіонат світу. Наприклад, виліт одного з претендентів на чемпіонський титул на стадії 1/16 фіналу стане беззаперечним приводом для обговорення та неприємністю для кожного жителя умовних Іспанії, Німеччини або Аргентини. При цьому та трагедія, яку пережив народ Туреччини, такого результату не спричинить. І вдвічі болючіше туркам від того, що всі вони старалися й викладалися на максимум. Здавалося б, правильні рішення приймав і Вінченцо Монтелла. Однак збірна Туреччини зіткнулася з справжнім злим роком. А як інакше назвати результат, коли в двох матчах турки б’ють у напрямку воріт суперників у сумі 62 рази й не забивають жодного м’яча? У випадку з Парагвайем Арда Гюлеру та компанії не допомогло навіть абсурдне вилучення гравця суперника за те, що той закрив рот під час діалогу. Характерним є те, як розплакалися гравці збірної Туреччини після фінального свистка другого матчу. Хіба можна їх дорікати в відсутності самовіддачі? Третій тур групового етапу став для збірної Туреччини формальністю, оскільки вони позбулися шансів піднятися вище четвертого місця. При цьому Туреччині є що доводити. Серйозність суперника та його статус, навпаки, мають підштовхнути підопічних Монтелли. Талановиті й, у деяких випадках, навіть зіркові футболісти повинні гучно захлопнути двері і полетіти додому з високо піднятими головами. Усі технічні та стратегічні ресурси у турків для цього є. Збірна США перебуває у діаметрально протилежному емоційному стані щодо суперника. У першому турі господарі ЧС-2026 не помітили на полі команду Парагваю, у другому — не залишили шансів збірній Австралії. Два переможних результатів у зустрічах із прямими конкурентами дозволили США перед третім туром достроково виграти групу. Враховуючи складні погодні умови, у яких доводиться грати, тренерський штаб американців просто зобов’язаний дати відпочинок як своїм лідерам, так і тим футболістам, які відпрацювали два матчі без замін. Навряд чи навіть рідні трибуни здатні мотивувати американців на тому ж рівні, як турків мотивує необхідність вибачитися перед своїми вболівальниками.